Діоксид титану

Друга назва – двоокис титану. Хімічна формула – ТіО2. Харчова добавка Е171 Зовнішній вигляд – безбарвні кристали. При нагріванні ці кристали жовтіють. Після охолодження жовтий колір зникає. У промисловості використовується харчовий барвник Е171 – подрібнений білий порошок діоксиду титану. Не розчиняється у воді та кислотах. Температура плавлення - 1870 ? ТіО2 є біоенертним, безпечним препаратом для перорального або зовнішнього застосування. Єдиний виняток, де не варто застосовувати діоксид – це аромамасла та інгаляції, оскільки вдихання діоксиду титану може стати причиною кашлю та подразнення слизової оболонки дихальних шляхів. Способи отримання діоксиду титану Існує два шляхи промислового методу одержання цієї речовини:

Сульфатний метод – з концентрату ільменіту.

Хлоридний метод – із тетрахлориду титану.

Область застосування У промисловості – виробництво пластмас, лакофарбових матеріалів, промислової гуми, хімічних волокон, паперу, кераміки, скла, емалевих фриттів, зварювальних стрижнів, високотемпературних датчиків. У поліграфії – для друкарських фарб. У медицині та фармакології – щоб надати білизну лікарським препаратам та зробити їх більш презентабельними зі споживчої точки зору. Найпоширеніше використання діоксиду титану у медицині – таблетки, вітаміни, мікроелементні комплекси. У косметології та хімічній промисловості – Е171 додають у креми, порошки, зубну пасту, супозиторії та інші субстанції для надання їм білого кольору. Діоксид титану не викликає алергічних реакцій на шкірі. Ще одна перевага діоксиду титану – це радіоактивне знешкодження шкіри. У харчовій промисловості – для виготовлення швидких сніданків, сухого молока, жувальної гумки, сирів, морозива, карамелі, зефіру, пастили, драже, начинок, м'ясних та рибних напівфабрикатів, цукру-рафінаду, білого м'яса (наприклад, курки чи кальмару). Якщо ви вживаєте продукти білого кольору (внутрішньо чи зовнішньо), то будьте певні, що у 90% випадків із ста у складі цих продуктів є діоксид титану. Користь та шкода діоксиду титану На даний момент вченими не доведено, але й не спростовано шкоду двоокису титану, так само як і користь – теж не спростовано та не доведено. Найбільше досяг успіху в цих дослідженнях професор Каліфорнійського університету Роберт Шістл. Його багаторічні дослідження, зокрема досліди на лабораторних щурах неоднозначно свідчать про шкоду Е171. Доктор Шістл пояснює це тим, що найдрібніші частинки титанового діоксиду не виводяться з організму, а продовжують по ньому блукати і тим самим завдають механічних пошкоджень білковим ланцюжкам.